Загубилась правда десь серед світів, Ти зумів забути те, що колись не зміг, Та чому не відпускаєш серце і мої думки. Знову припливає сум в дівочі сни.
Писпів: Прости мене, моя любов, Що так давно не зізнавалась, Ти був для мене як води ковток, Я тільки лиш цю правду приховала.
Твої слова омана, Вже не почути їх, Не напише ранок Тебе на полотні. Та мені твоїх цілунків мало, Розчиняюсь у дощі. Я по волі відпускаю, Доле, розтопи цей лід.
Приспів:
Ти один і з тобою вже не я, Я одна… За вікном минають дні. Струм в душі – ми ховали почуття, А ти малюй мій образ в памяті своїй.