Пам'ятаю, в засіяні розпачем дні, В найскрутнішу, найтяжчу життєву хвилину Посміхнулася доля правдиво мені І послала, як подругу, щиру людину. Коли пада надія жжЖовтневим листом, І роз'ятрене серце пече, Ти, мов птах милосердя, прикриєш крилом, Безкорисно підставиш плече.
Приспів: Моя подруго мила, нас життя поріднило, Я для тебе у серці гніздечко зів'ю, Білосніжною вишнею звірини навколишньої | Ти приходиш до хати і в душу мою! | (2)
Прошуміли веснянками наші роки, Та незмінно, як матері погляд ласкавий, Я тепло відчуваю твоєї руки І нестримні очей твоїх добрих заграви. Будуть свідками нашої дружби завжди Світлі зорі в нічній тишині. Ти потрібна в годину лихої біди, Ти потрібна і в щастю мені!