Зустрілись - розійшлися, зустрілись - розійшлися, Але усе ж буває: зустрілись назавжди. Минуле замітає торішнє жовте листя, Бо у душі гарячі твої лягли сліди.
Усе перевернули, усе перекрутили, Несхожа вже на себе, себе не пізнаю, А в почуттях витрясних натягнуті вудила І мрії-дикі коні летять у даль твою.
Від весни до літа кличе стежка бита, По якій до тебе я любов веду. Від весни до літа трави з оксамиту Вистилають цвітом землю молоду.
Поміж розчарування так хочеться любити, Так хочеться казати озорені слова І чоловічу мудрість до серця притулити, Щоб більш гіркого блуду була любов жива.
Я знов тебе зустріну, я знов тебе побачу І клен розпустить листя, той що давно засох. Тож побажайте, люди, просвітлення удачі Моїй святій любові розділеній на двох.
Від весни до літа кличе стежка бита, По якій до тебе я любов веду. Від весни до літа трави з оксамиту Вистилають цвітом землю молоду.
Від весни до літа кличе стежка бита, По якій до тебе я любов веду! По якій до тебе я любов веду!