Все в думках ожива - і луги у зелених отавах, І гніздо ластовине під дахом старого хлівця, І дупласта верба, що вдовою схилилась над ставом, Все, що в спадок дісталось назавжди від мами й отця. І дупласта верба, що вдовою схилилась над ставом, Все, що в спадок дісталось назавжди від мами й отця.
Кущ калини рясний і тепло дорогого порога, І в достиглих пасльонах замурзане миле дитя, Знову радо мене повела неспокійна епоха По тернистих дорогах важкого, складного життя. Знову радо мене повела неспокійна епоха По тернистих дорогах важкого, складного життя.
Я по ньому пройшов без вагань як по мінному полю, Не боявся, що раптом десь вибухом смерть спалахне. Батько й мати щодня сумували за мною до болю, Задобряючи долю, щоб зло обминало мене.
Все в думках ожива - і луги у зелених отавах, І гніздо ластовине під дахом старого хлівця, І дупласта верба, що вдовою схилилась над ставом, Все, що в спадок дісталось назавжди від мами й отця. І дупласта верба, що вдовою схилилась над ставом, Все, що в спадок дісталось назавжди від мами й отця.