Котилися вози з гори, та в долині стали, Любилися, кохалися, та вже перестали. Любилися, кохалися, щоб мати не знала, Не дай Боже розійтися, як та чорна хмара. Чорна хмара розійдеться, і дощу не буде, Ми з тобою розійдемось — любощів не буде. Ой у полі конопелька, верхи зелененькі. Покидає милий милу — вороги раденькі. Не тіштеся, воріженьки, не тіштеся з того, Коли буде Божа воля, то буду я його!