Мене тут мама сповила І над колискою співала. У тій хатині, край села, Мене вона благословляла - Спинайся на своє крило, Злітай до зір високих в небо, А я, разом з усім селом, Молитимусь за тебе.
Я набирала висоту, Здавалось, не тримали крила, Та істину святу й просту Я в слові маминім відкрила. Хоч матінки уже нема, Від горя й болю в серці тісно, Я не одна, я не сама, Від мами в мене - пісня.
Візми у дорогу наказ-оберіг - Вертайся додому на отчий поріг, Куди б тебе доля у світ не вела, Вертайся додому, вертайся додому, Вертайсь до села.
Я на своїй землі живу І кожній квіточці радію. Все пережите наяву, На краще теплиться надія. Як розгинається трава, Встаю опісля бурі, зливи, Бо пам'ятаю ті слова - Співаночки-молитви.
Візми у дорогу наказ-оберіг - Вертайся додому на отчий поріг, Куди б тебе доля у світ не вела, Вертайся додому, вертайся додому, Вертайсь до села.