Мерзнуть сльози мої на морозі, Від морозів шибки у траві, Снігопад на Подільськім узвозі Засіває дороги криві. Визирає старенька бруківка, Хоч біліє снігами узвіз І натомлено хилиться гілка, | Не забувши надії чиїсь. | (2)
Ліхтарі у добу вечорову Проникають тепло до сльози, Може, я недоречну розмову Про весну буду з часом вести?.. І почується на Оболоні, Як сльозина паде із щоки. Сніг пухкий вже зника на долонях, | Бо говорять весною гілки. | (2)
Знов запіняться ніжно дерева, Залунає весела струна І співатиме днина квітнева | Про любов, що дарує весна! | (2)