Буває в дорозі десь трапиться чиста криниця, Нап’єшся студенної з неї води. І вже та криниця ночами насниться І душу твою полонить назавжди. Кринице, моя кринице, ти серця мого джерела доброти
Буває нежданно до тебе приходить кохання, Прозоре і чисте, мов крапля роси При тих пориваннях, ясних сподіваннях І серце його по краплинці гасить. Кохання, моє кохання, тобі життя без вагань віддаси.
Буває в дорозі зустрінеться світла хатина А вечір на плечі лягає теплом І вже та хатина, мов рідна жарина Тебе зігріва материнським теплом Хатино, моя хатино, дитинства мого незабутнє тепло. Хатино, моя хатино, дитинства мого незабутнє тепло.