Я стрів мандрівника,
йшов він з країв далеких й сказав мені:
поглянь туди, де лет віків
пильнує тишу тих пустель, серед пісків глибоких
уламок постаті розбитої лежить.
Не встиг затерти час на рисах тих
палке є бажання увесь світ собі під владу взять;
хистка рука митця зживила мертвий каміть,
мов хоче він до нас віками промовлять.
Ось ті слова, що ще не зникли на уламку:
"Я Озімандія, могутній цар царів!
Погляньте на мої величнії учинки,
владарі всіх часів, країн та всіх морів!"
Кругом порожньо все... Панує мертва тиша,
пустеля мертвая та небо у горі.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1