1.Рідна мати моя,ти ночей недоспала І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя,на долю дала.
2.Я візьму той рушник,простелю,наче долю, В тихім шелесті трав,в щебетанні дібров, І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю — І дитинство,й розлука,і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю — І дитинство,й розлука,й твоя материнська любов.
3.Хай на ньому цвіте промениста доріжка, І зелені луги,й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші блакитні твої
(пауза)
(02:50)
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя,на долю дала.