Hm G Де табір ворожий ночує A Hm Нас місяця око веде Ми – тіні. Ніхто не почує. Рятунку ніхто не знайде.
У смерті алтар із полину; Ми жертву їй щедру дамо! І степ урочисто поглине Ту кров, шо тепер проллємо!
G A Hm Козак-характерник сміється, D A Hm Луною проноситься сміх G A Hm Загін наш по полю несеться D A Hm Вже зграєю чорних вовків
А вранці похмуре світило Обличчя у хмару схова; Від війська чужого лишилась Лиш кровю залита трава... Козак-характерник сміється, Луною проноситься сміх Загін наш додому вернеться Під ранок в подобі людській.