Одна країна, одні Батьки, Одна мова, одні думки, Одна віра, одні шляхи, Не має єдності, бо завжди слабкі…
Сотні років народ мордували, Нашу мову, культуру, незалежність топтали, В Сибір, тайгу інтелект відправляли, Зароблений хліб без жалю забирали, Землю, віру, жінок ґвалтували, Синів на смерть у війни кидали, Штучним голодом дідів вбивали, Патріота землі на Христі розіп’яли, Радіація у дітей майбутнє вкрала, Скільки ще знущань дозволяли?
Не можу більше я так осторонь стояти, Повинні один одного за руки міцно взяти, До останньої краплі крові землю захищати, Хочу з чистого листа щасливу країну будувати.
Я не хочу біди або в історію ввійти, Без згоди на боротьбу не можу піти, Без праці і боротьби не буде миру, Хочеш в мишоловці безоплатного сиру? Вимкни телевізор, бруд ллється з ефіру, Штучний конфлікт викликає в нас звіра, Не дозволяй політиками міски промивати, Не дозволяй своїм дітям їх клонувати, Скільки будеш знущань дозволяти? Скільки будеш руки опускати?
Не можу більше я так осторонь стояти, Повинні один одного за руки міцно взяти, До останньої краплі крові землю захищати, Хочу з чистого листа щасливу країну будувати.
Скільки ще будемо ми осторонь стояти, Скільки треба рідним українцям помирати, Згадай про все, що може разом нас об’єднати, Хочу з гідністю своїм я дітям в очі заглядати!