Все, що не бачить моя короткозорість, вміло додумає уява багата: Змії річок, черв'яки автострад і гір високих фольга зім'ята.
І так незручно! I'm so sorry! Мов не на ногу ступив, а на серце. Із голубами встане Венеція, з чайками Ponte di Rialto здригнеться.
В нас не залишилось вражень про сморід, тільки привітні усміхнені лиця, і я благатиму їх: "Залишіться!", щоб кожен раз, наче першопрохідці, ми знов і знов прожили цю історію.