тут якось спокійно все і мене знов несе перебирати мінуса, поки ще сама. не спортили часи моєї вічності. я тут відкриюся і ти відчуєш це. перегортаю сторінки з надією найти у пам*яті своїй ті кути у які забиваюся, коли руки опускаю і не бачу кайфу в справі. справа янголи пішли я їм у спину дивлюся . шипи мені під ноги кИдали, ти не шипи як кобра, кайдАни знімемо, прОйде ще трохи- прориєм дорогу до недотроги в моїй голові, що не дає відкрити простори нові відколи це у нас такі розмови? ти уяви- ми в школі і надія лиш на повід піти з уроків додому. а зараз такі перегони... таки перетворять нас, у тих, ким мріяли не стати з часом. таке впринципі стається часто. і, видно- ось наш час! я вспіла розачаруватись в комусь, злитися на себе, злита вся інфа на сервер. і потреби в мене не такі як в тебе- треба просто розмовляти, менІ це тАк необхідно.
ніби без розмов- каліка; діалоги- наче ліки. і не впасти би в твоїх очах на дно хоча, здавалось би давно я впевнена на усі сто, за себе і свої розмОви та дає забутися той факт, що люди гаснуть ЯК ліхтарі під ранок і пропав той спалах,... ми не в силах поміняти плани "спи. тобі вставати рано" а коли очі твої побачать перші проміні ти притворись що це все було у вісні і монолог цей тільки прояви фантазії і ти цьго не чула зовсім це всього лиш був сон