Здавалося, чого б не вистача? Люблю святою щирістю родину. Але моя роздвоєна душа Щоночі лине в рідну Буковину. Вітчизною не стане чужина, Бо мачуха нам матір не замінить, Не заважає серцю далина Тебе любити, мила Україно.
І тільки сниться пісня солов\"їна, Крізь далеч світять свічечки беріз, Мене як мати пригортає Україна, І вже не може серце стримувати сліз. І вже не може серце стримувати сліз.
Немов вогонь азалія цвіте, Те зілля з понад Пруту є дорожче. Чаклує сонце тричі золоте, Та не таке, як українське сонце. Я проводжаю часто літаки, Що земляків несуть на Україну, Колись я повернусь через віки, Щоб вічно слухать пісню солов\"їну...
Крізь далеч світять свічечки беріз,
І вже не може серце стримувати сліз... І тільки сниться... І тільки сниться пісня солов\"їна, Крізь далеч світять свічечки беріз, Мене як мати пригортає Україна, І вже не може серце стримувати сліз. І тільки сниться пісня солов\"їна, Крізь далеч світять свічечки беріз, Мене як мати пригортає Україна, І вже не може серце стримувати сліз. І вже не може серце стримувати сліз.