називала рибою, не просила нічого взамін тільки знати, що я десь є на оцьому світі
Dm B F B C Dm світі білому, наче сіль тропічних морів, що в’їдається в шкіру і жодною рідиною її не витравиш звідти
Dm B F B C Dm казала, що буде писати, не питала адреси, а втім завжди присилала поштівку з якогось незвичного міста
B C F де (на поштівці, тобто) руїни старих стін B C Dm чи страви місцевої кухні і кілька слів: Dm Dm/C F C Dm що скоро повернеться, що вже видно світло в кінці тунелю, і що це, безумовно, не поїзд
Dm B F B C F називала рибою казала, що дуже хоче торкнутись рукою
F я не заперечував я чекав я навчився плавати
B C F я вивчив напам’ять усі прибережні води
B C F я перестав виходити на берег, що її не проґавити, B C Dm а вона – не приходила
Dm Am Bm F я забув, як це – розмовляти, і як це – дихати, врешті-решт я зробився рибою, мовчазною і сильною
Dm C Bm C то якого такого милого якого такого милого вона повернулася і з води мене вийняла?