Не заспівають більше солов’ї свої пісні в капроновому лісі... і з пластикових пляшок ніколи не зів’ють своє гніздо лелеки вам на стрисі.. В річках із хлору риба не живе, тварини наші білизну не п'ють, брудний папір на клумбах не цвіте, з недопалків поля не проростуть...
приспів: Планета, то не урна для сміття, ти маєш зрозуміти, ще не пізно, природа - матінка дала тобі життя, тож не вступай у пластикове військо...
На сонце глянути нам труби не дають, відходами повітря просмерділо, і кожен з нас, як пластиковий труп, нітратами годує своє тіло! Та сірий колір так набрид очам, Гумовий сморід замість аромату квітів. І стогне небо від страшних, хімічних ран, І з кожним роком все частіше гинуть діти!
приспів: Планета, то не урна для сміття, ти маєш зрозуміти,ще не пізно, природа - матінка дала тобі життя, тож не вступай у пластикове військо...
За бетонні коробки, за клаптик паперу, Ми вбиваєм нашу природу, І у здовж всього міста, діра від кар’єру, Як могила для мого народу!!!