Ірина Ліва - Вона схожа на клаптикову ковдру | Текст песни

• Тексты песен
• Ірина Ліва
• Вона схожа на клаптикову ковдру

Може, він недалекий бовдур,
але знає напевне: вона
схожа на клаптикову ковдру,
така ж уривками непередбачувана,

дефрагментована примусово
з візерункових химер.
З тарілочки їсть квасолю
І не пасує до темних шпалер.

Вона унікальна - це точно.
Вона повільно стрімка,
Вона беззмістовно жіночна,
Вона обережно крихка.

Жінкам рідко вдаються рухи
граційні, приємні, м'які.
Одна має задовгі руки,
інша ноги занадто тонкі.

Знав він дівчину, що ідеально носила
ідеальної пружності груди,
але зжитись з такою не сила,
вона надто брутальна і груба.

Переваги були ілюзорні:
вона наче навмисне, спеціально
ховалась в бюстгалтер потворний
заангажований соціально.

Ще одна могла досить зграбно
з рушника заступати у капці.
Хоч була вона дура нахабна,
Та прощав він її нахабність.

Пам'ятає чиюсь сестричку,
сексуальну з хлопчачої мрії.
і бомжиху стару з електрички
із запястями діви Марії.

І партнерку по рок-н-роллу.
вона, наче отруєним вістрям,
стріляла тютюн з біломора.
Одним подихом ганджу геть чисто

їй втягнути майстерно вдавалось.
і травинок дрібненькі шматочки
Стрімко в гільзу до неї злітались,
як маленькі курчата до квочки.

В ТВ-шоу йому пощастило
жінку бачити, яка плавно ступала
так зворушливо, м'яко і мило.
І сліди на піску залишала.

Щоб сліди обережно лишати,
була боса, в руках сандалєти.
Ці сліди прагнуть поцілувати
Екзальтовані різні поети.

Шляхетність - для жінки це рідкість
Шляхетність дарує уміння
Втілити рухами стрімкість,
повільність, нестерпність, терпіння.

Та, що має шляхетні манери,
вирізняється між перехожих.
Пахне тонко акварельним папером.
Палітурник підтвердить кожен.

Їй підійде вечірнє вбрання.
І ганчірка подерта пасує.
Її голос - Закон. Її звуть - Ім'я.
Шляхетних жінок не існує.

Але ось це сидить надзвичайне:
акварельне і безіменне.
Досконале, граційне мовчання
У зіницях ворушится темних.

Холодна, розпусна, хтива,
шалава, знецінена вродою,
підступна, дивна, чутлива.
Гадюка, змія під колодою.

Вона богиня моменту,
Ідол, кумир, постамент.
І камінь для постаменту.
Там повний асортимент!

І він сидить на кухні.
Ромашковий чай. Квасоля.
шматочок хліба. Два кухлі.
За склом височіє тополя.

Пусте, що проблеми поточні.
Пусте, що піввіку прожив.
Попереду ковдра з шматочків.
І вічність. І Бог бережи.