Я засинаю сьогодні повільно
Тиша горланить так божевільно
Часом шепоче щось ледве чутно
Знаєш, я звикла, коли попутно
Фарба олійна завчасно гусне
І застигає в тобі стихійно.
Річ не у тім, що ми далеко
Й ти не співаєш мені «смереко»
Я забуваю цей хміль на дотик
Спрагло ковтаю антибіотик
Рвучко хапаюсь за сни безцільно
і охолоджую ними спеку – вільна.
Колись цей міст упаде нишком,
Усі слова помруть під тиском
З тієї миті, знай, ми квити.
самовдоволені бандити
безжальні і неврівноважені
але один одним заражені…
Ірина Мороз (с)
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1