я сита по горло твоєю відсутністю мені уже досить, чуєш? пакую свій сум у валізи, а любощі по краплі збираю... не заночуєш? усі твої видихи перебираю, як на гітарі струни - будь лиш. і я напівсонна тобі щось зіграю високе й повільне. любиш? я твоїх глибин досі знати - не знаю ти всі мої домисли губиш а я безнадійно себе захищаю і миттю здаюсь, коли коси голубиш. мені аж занадто тебе не хватає - ти той, кого вік не забудеш і серце з тобою спокійно дрімає... якщо я засну - то ти, правда, розбудиш?