ти дивишся в очі, а потім виходиш на іншій зупинці. я їду ще трохи, перебираючи в голові усі імена, які, як на мене, тобі пасували б найбільше той місяць і рік, коли би ти міг народитись тих кілька дівчат, що ночами і днями снитись не перестають. або ти просто не дозволяєш їм тихо піти і усе зволікаєш бо хтозна який ти. ти лише раз подивився в очі на спільнім маршруті – нічого більше. я навіть не знаю, чи любиш ти дощ чи дешеве віскі чи чув про Ніцше який твій улюблений футболіст й що ховаєш на верхній полиці над телевізором чи ходиш до церкви про свято й раз в рік навідуєшся до рідні бас в тебе чи баритон які в тебе фобії комплекси вади чи вмієш давати з усім собі раду бо хтозна який ти ти просто виходиш на іншій зупинці до того залишивши слід у зіницях щоб потім у них розглядаючи інших впізнала тебе в незнайомих лицях.