А знаєш, Ти, Ти просто переспи з цими думками – потерпи. Масивні міхи під очима розітри і пальці на руках переплети – цей час, ці дні - вони для тебе. Хочеш, ми підемо разом в ті світи, весну де зимували наші полюси… Розпалимо багаття і мости старі палити будемо, як бандюки. І віриш, віриш, ми щосили дмухатимемо в попіл, щоб кожен сумнів розламати навпіл й відігрівати дихання у докір всепоглинаючій незграбності цієї ненаситної реальності. А зараз Ти, Ти просто переспи з цими думками – відпусти. Лиш іскри для вогню прибережи. Й мене поклич, коли прокинешся з зими.