я кажу, що забула тебе. й щиро вірю у це ще 15 секунд наче в істину, що так шалено, як серце, б’ється десь біля грудей, твоїх сильних (сильніших немає, здається) потім заплющую очі заплющую очі заплющую очі і все ще бачу тебе. такого, як завжди, теплого й спраглого - кращого, ніж чиє-небудь лице чия-небудь душа чиє-небудь все... і прошу одне: дай мені трохи ще дай мені трохи ще дай мені ще себе.