достатньо твого «все буде добре» аби розігнати хмари аби зима стала літом вересень – квітнем хтось чужий - рідним а смуток – медом стікав по губах… що може бути солодше за тебе? краще за тебе? ближче до мене? всі ці потреби, щоденні проблеми не варті нічого – я хочу до тебе. жити з тобою, дивитись на небо лежати під пледом рааазом все це приходить з часом… й навіть, якщо ми раптом ще не готові достатньо твого «все буде добре» щоби я витерла сльози щоби всміхнулась очима забула причини і тихо сказала «спасибі» за всі щохвилинні «кохаю» за всі ці щоденні «чекаю» за всі «розумію» і «знаю» спасибі тобі. безкрає.