Ірина Мороз - Дощова осінь | Текст песни

• Тексты песен
• Ірина Мороз
• Дощова осінь

дощова осінь тобі до лиця
ти навіть в волосся вплітаєш листя
коли так квапливо до нього мчишся
на довгі дощі тоді сердишся-злишся
закручені локони губиш по місту
себе провокуєш без жодного змісту
на пустощі, крайнощі, втіхи і втрати
усе віддаєш і без шансу забрати
даруєш себе, таку теплу та ніжну,
йому.
назавжди.
чи на зиму цю сніжну.
ти мовчки ховаєш валізи подалі
пакуєш себе в його запахи й грані
усе віддаєш, лиш би щоденно мати
його біля себе
любити-кохати
й раптово прокинувшись, щоб не злякатись,
його обійняти і снам віддатись...
раніше за всіх дочекатися ранку,
розплющити очі, щоб сон спинився.
далеко втекти босоніж від світанку,
щоб він все побачив - й таки здійснився.