те, що вдихала з твоїми словами те, чим запити хотіла твій сміх, сипало сіль на роз’ятрені рани й боліло так, що терпіти не міг. те, що ти грів мої ноги руками те, що давав, коли інший утік, я тепер бачу лиш в снах, бо ночами ти стаєш ближче на сотню доріг. те, що боїшся, що скривдиш думками переступивши мій тихий поріг, я весь твій смуток розвію з вітрами і не залишу тебе без утіх.
ти не побачиш, але обернися. коли мені снишся, с н и ш с я к о л и м е н і –