ми мовчимо в телефон й ти випалюєш щось на зразок «я люблю і пробач за те, що тоді так безглуздо вийшло…» я усміхаюсь нечутно, бо бач усі слова мов від страху принишкли. і хоч це сниться який уже раз! і хоч за мить я прокинуся звично ти все ж підходиш без всяких прикрас і обіймаєш мене гіпнотично. я не хотіла тривожити час я не хотіла завчасно будити але якщо ти приходиш весь час можна, я буду тебе просити: не оминай мої сни напоказ не ігноруй мої спроби любити й хоч я не знаю, який ти зараз не припиняю тобою жити.