ти кличеш мене і ламаються вікна,
збираєш шматки своїх фобій в кулак.
порізи дрібні на руках ледь помітні
ховаєш, як здобич свою хижак.
я тихо підходжу, а далі - ні кроку.
коліна тремтять, ноги навхрест плутаю
ти різний завжди - я вивчаю потроху
подобу твою і у попіл дмухаю.
дивлюся на тебе і довго мружуся
вдихаю все те, що не можу побачити
можливо, тобою колись простуджуся,
але ти не зможеш цього передбачити.
(с) Ірина Мороз
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1