ти кличеш мене і ламаються вікна,
збираєш шматки своїх фобій в кулак.
порізи дрібні на руках ледь помітні
ховаєш, як здобич свою хижак.
я тихо підходжу, а далі - ні кроку.
коліна тремтять, ноги навхрест плутаю
ти різний завжди - я вивчаю потроху
подобу твою і у попіл дмухаю.
дивлюся на тебе і довго мружуся
вдихаю все те, що не можу побачити
можливо, тобою колись простуджуся,
але ти не зможеш цього передбачити.
(с) Ірина Мороз
Ірина Мороз еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1