цей місяць уповні такий підступний завжди підкрадається в нашу кімнату в наші думки в наші стосунки в наше маленьке «все» його так багато! такий швидкий і такий непостійний по собі лишаючи смерчі і бурі, тисне на нас крізь дерева і стіни тисне й втішається у нічній зажурі тихо приходить і тихо тікає нас обігравши, як завжди, у дурня тінями довгими огортає і ми чекаємо ранку майбутнього… місяцю милий, ти так далеко ти так віртуозно даруєш безсоння… мені й намагатись заснути даремно не те що втамовувати біль у скронях місяцю милий, мені б до ранку забути про те, що стискаю в долонях давай, я зараз закрию фіранку і ти дозволиш заснути сьогодні.