Не треба більше зайвих слів, Мене спинить ти не зумів, На щастя може, може на біду. Болять не прошені думки, Ти ще на відстані руки, Але так сталося, і я від тебе йду. І мій літак злітає в ніч, А ти не можеш зрозуміть, Чому так швидко догорів вогонь. Втікаю я від звичних фраз, Від поцілунків і образ, Від ніжності твоїх долонь.
Приспів: Прощаю і прощаюся, До тебе знов вертаюся, Від спогадів іду до забуття. І все чомусь пригадую, Як падав сніг на райдугу. Любов, на жаль, Коротша від життя.
У нас на двох один квиток, І я роблю свій перший крок, На щастя може, може на біду. І гасне полум’я свічі, А я гублю твої ключі Не озираючись від тебе йду. Є для розлуки сто причин, Ти залишаєшся один. І плаче осінь на твоїм плечі. З очей у ніч тікає сон, І не врятує телефон, І про розлуку шепотять дощі.