в моїй голові так часто багато зайвого і кожна шухляда має свої альвео́ли, на верхніх полицях полярне сяйво та у великій шафі лежать моря й суходоли. бо ніколи не знаю насправді чого хочеться, так блукаю по світу, шукаю своєї правди, і тягар цей невпинно за мною волочиться, і не знаю достоту чому бога ради.
завівають вітри, час загоює свіжі рани, по слідах ступаю, згадую тво́ї весни, тво́ї дивні пісні і далекі нірвани, і здається на мить, що от-от воскресну. і здається на мить, що немає нічого більше, аж до щему у серці переповнена дивом. я сьогодні згадала що стала дихати рідше, бо тобою живу і на стінах пишу курсивом.
і якщо ти колись прокинешся десь під ранок не дивуй полярному сяйві між хмарами за вікном, просто я діставатиму уламки серпанку з ранок, бо часом надто болять під лівим крилом.