так дивляться на мене сумні очі жирафи згадки минулого літа і минулої строфи застрягають осколками біля кожного нашого місця і ти питаєш а хіба так можна? топчу з тихими стонами пух який так недоречі обніматись лізе від нас тут залишився тільки дух поламаних речей в руці твоїй валіза ми вже певно зустрічались з тобою так непояснююче доторкнутись тягне не розбавлене віскі з водою в один светр нас одягне мій улюблений м'яз у хованки грає без білих хаталів і точно без образ в останню секунду перед машини бампером я підлітаю я кружляю над вами десь а ти незадоволено морщиш лице за кермом я з магазину розсипала рис на дорогу весь коли летиш то не більше двох предметів ручної поклажі коли униз ти згадуєш всі ті моментом складені колажі із темних днів хотьби по лікарям і світлих як ти взлітаєш розсипаючи рис під ногами переходьте уважно дорогу будьте пильні ступаючи в чиєш життя комусь кулаком з порогу для когось щоночі витя будьте уважні заглядаючи в очі жирафи обережно перезаряджайте рушницю вибираючи одяг тихіше закривайте шафи перед вистрілом у неї так звузились зіниці