в тебе болить рот від слів в тебе болять вуха від звуків в тебе вливають отруєну лють ти усміхаєшся. а в тебе плюють
розпачливо рву конверт від тебе руки тремтять . я читаю мила моя. чи напишу ще . не знаю з тріском розколось моє небо з криком розірвались твої груди оголене серце ще билось в пилу твій біль рознісся. так. він є усюди очі погрузились в незриму імлу
коли проїздом пише. тут будуть герої. а сім'ї. про них через місяць забули якої правди шукати. скажи якої? вони ж не сперечаючись поснули коли дитина розрізняє від катюші град коли з неба падають сльози на мокру від крові дорогу коли не вистачає хліба і простого одягу ти чуєш . братнєй народ. візвалітєлі.о да. я очєнь рад. і коли в полоні тебе душать правдою коли ти вже не можеш спутипи вільно коли кожна п'ята рахується вдовою коли слова про мир звучать до болі божевільно