Ой ти вишенько, ти черешенько, Сладкая кудравая, Ой скажи скажи чого доля моя Гіркая проклятая, Ой скажи скажи чого доля моя Гіркая проклятая.
Чужу долю люблю, я її й обніму, Крепко до серця прижму, А свою доленьку порубаю зарежу, В воду бережком пущу. А свою доленьку порубаю зарежу, В воду бережком пущу.
Пливи доля моя до кінця берега Та й не оглядайся, До мене старого бідного козака ти не повертайся. До мене старого бідного козака ти не повертайся.
Пливла доля моя, зачепилась за сук, Та й кричить зове мене: Поратуй, поратуй, назад забери мене, Буду доброй до тебе, Поратуй, поратуй, назад забери мене, Буду доброй до тебе.
Сів на камень козак та й тяжко заридав, Від злої долі пропав, Від проклятої неї не збіжиш не втечеш, З нею гірко ї помреш. Від проклятої неї не збіжиш не втечеш, З нею гірко ї помреш.