В душі вирує січень, І наче ти пригнічений Схиляєш голову ховаючи обличчя, І це буває з кожним, Проте ніхто не хоче Ставати непоміченим і сірим перехожим. Але на серці лютий, А ти розлючений і скутий Надієшся на березень, Який розвіє смуток. Але приходить ранок І знов зарано — Картина за вікном псує укотре плани.
І ось нарешті привід Спинитись тобі скиглить, Бо зовсім непомітно Підкрався буйний квітень. І він умить переведе твій важіль У напрямок нових і свіжих вражень Лише прислухайся і той підкаже, Що ти живий!
Приспів: Так лунко, нестримно Весна стукоче в вікна Грає сном, бентежить кров. Так ніжно, насправді, Мільярдами смарагдів Запалює немов чиюсь любов.
Чиюсь любов.
І ти відчуєш раптом, Що жити справді варто, Коли грайливий вітер Прийде з веселим травнем. І він ураз тебе зробить справжнім, І як тоді ти станеш знов уважним До свого серця, яке підкаже, Що ти живий!
Приспів.
Запалює чиюсь любов, Мільярдами смарагдів знов І не марнуй яскраві дні, Лише відчуй, що ти живий!