І ось тепер між нами люті морози, збулись найгірші прогнози І щоб зігрітися, я збільшую дозу. Я у режимі польоту, подалі від зайвих клопіт, Або в гастрольному турі чи з головою в роботі. Бо через ті інтонації, що у твоїх рекламаціях Лунають на мою адресу у всіх варіаціях, Мій мозок в гострій прострації, в передчутті детонації, Тому поспішно шукаю інші локації.
Байдуже, мені байдуже І не боляче, ні, не боляче. Але начебто, стало начебто Якось порожньо, стало попрожньо.
Ти не дзвони мені годинами довгими Я знову за межами, спілкування обмежене. Нема зв’язку, я абонент уже втрачений Рахунок не сплачений. Ну що ж ти плачеш тепер.
Хтось має піти: я або ти. Мершій видаляти номери. І зараз не до лірики тут. Скільки отрут в словах, думках, серцях, і страх... налякана любов сховалась по кутках. Я не належу тобі, іду без зайвих слів від боротьби взаємопротилежних векторів. Зникаючи з радарів стільникових веж. Авжеж, я теж ненавиджу гасінння безмежних пожеж.
Ти не дзвони мені годинами довгими Я знову за межами, спілкування обмежене. Нема зв’язку, я абонент уже втрачений Рахунок не сплачений. Ну що ж ти плачеш тепер.
Байдуже, мені байдуже І не боляче, ні, не боляче. Але начебто, стало начебто Якось порожньо, стало попрожньо.
Ти не дзвони мені годинами довгими Я знову за межами, спілкування обмежене. Нема зв’язку, я абонент уже втрачений Рахунок не сплачений. Ну що ж ти плачеш тепер.