Роман Веретільник - Спогади | Текст песни

• Тексты песен
• Роман Веретільник
• Спогади

СПОГАДИ
Сьогодні так самотньо у мене на душі
І я полинув тихо у ті щасливі дні,
Коли кохались ми, щасливими були,
Коли побачив вперше тебе серед весни.
Тебе я обнімав і ніжно цілував,
Я пестив твоє тіло, до себе пригортав.
Блиск нашого кохання і твоїх очей,
Крик нашого бажання, господство тих ночей.
І ось уже півроку, як були ми вдвох,
Коли спливала осінь, зробив я перший крок.
Сказав: «Ось цю обручку візьми і одягни»,
Засяяла ти вся, та спогади, ці спогади.

Приспів:
Спогади сплітаються колючими шипами,
Ранами вкриваються, горять в душі вогнями.
Обпікають серце, додаючи жорсткого болю,
Ні! Уже ніколи не буду я з тобою!

Сьогодні так самотньо у мене у кімнаті,
Сьогодні рівно рік, як тебе нема.
Була у мене ти, була лишень одна ти,
А за вікном знову виблискує весна.
Тоді сказала: «Добре, буду я твоєю»
І я відкрив вино, яке давно беріг,
Настав період щастя з рідною душею,
Життя з тобою у раю і неземних утіх.
Та ось прийшов той квітень і дощ, як із відра,
Взяла ти в мене квіти, сказала: «Я сама».
Сказала ти мені, сідаючи в авто,
А потім все було, немов би у кіно.
Страшенна катастрофа, ти на моїх руках
І скам’янілий погляд застив в твоїх очах.
Мені прошепотіла: «Я тебе люблю,
Та Богові, напевно, свою душу віддаю».
Хотілося померти мені тоді, та ні,
Я й зараз залишаюся вірним лиш тобі.
І пам’ять я про тебе буду берегти,
Вони зі мною поруч, ці кляті спогади.


Роман Веретільник еще тексты