Йшли корови із діброви, а овечки з поля,
Виплакала карі очі, край козака стоя:
Ой куди ж ти од’їжджаєш, сизокрилий орле?
Ой хто ж мене та й без тебе к серденьку пригорне?
Пригортайся, дівчинонько, к другому такому,
Да не кажи тої правди, що мені самому!
Ой як мені, козаченьку, правди не казати?
Вечір стою, світом нуджу - тебе не видати.
Хилітеся, густі лози, відкіль вітер віє,
Дивітеся, карі очі, відкіль милий їде.
Хилилися густі лози, та вже перестали,
Дивилися карі очі, та й плакати стали.
Нема в саду соловейка, нема й щебетання,
Нема мого миленького, не буде й гуляння.
Ой як в саду соловейко щебече раненько,
Як мій милий біля мене - гулять веселенько.
Роман Гриньків( бандура) еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1