Покійний дід Толя казав дуже хоче в СССР, СССР був великий, а Україну хось на дві роздер, мій тато взагалі якогось рветься в Польщу, Сусід мріє про Італію,або Угорщину, тітка Надія не проти поїхати в Німеччину, говорить: *Там кожна жінка акторкою стати приречена* дядя Коля їздив в Москву, заробляв свої мілліони, поки одного дня його не привезли вперед ногами. друг каже: *Вигідніше їздити в Америку,там бездомні живуть краще наших мілліонериків*, словом всі тікають з України, як миші з корабля, хоча не всі,лишаються чиновники та їхні клоуни.. Перші забуваються і між собою сруться, другі не втрачають шансу-над ними сміються. Ну просто клоунада, хоч стій,або хоч падай, клубочок котиться-куди поткнуись,вгадуй. Ласкаво прошу в мій світ,ласкаво прошу в Україну... Я чув є люди, вни звуться *патріти*, зранку на роботу,ну а ввечері з роботи, і так кожний день протягом свого життя.. Одна відпустка, одна зарплата-повна нудьга.. Я не патріот, та живу за таким же графіком, їджу на роботу не власним,а міським транспортом, вдягаюся на базарах, а не в дорогих кутюр*є, їм чорний хліб і сало якщо на нього гроші є. Маю мрію дожити до внуків і вийти на пенсію.. А потім піти на списання,як застаріла димоверсія. Не один я з цією мрією ввечір лягаю спати, не один я прокидаюся вранці з метою щось змінити.. До кінця лишился рівно чотири рядки.. Етикет говорить,і сказано: треба робити якісь висновки. І наші сьогодні висновки: *кому потрібні правила???* Все буде так як є,мої слова на тебе ж враження не справили.. Нажаль не справили...