Роман Миронов - За лаштунками часу і відстаней | Текст песни

• Тексты песен
• Роман Миронов
• За лаштунками часу і відстаней

Щастя – ознака підшкірного смутку лише.
Сиджу на подвір’ях, слухаю душу через навушники.
Задумливо-тихо, незрушено
Вимріюю сукню, що на тобі.

Так це чи ні –

У цій надміру осінній стрільбі
Єдність – єдина мішень,
І важливі лише твої руки.

І тонни розлуки, висипані на рану
Роблять лише сильнішим, бо знаю
Що ти моя вічність
(І чую, як дощ з-під ребра періщить).

І все, що до нас видихали:
Напоями із бокалів,
Словами, що не співпали,
Тумбочками, що зламались,
Ми видихнемо так само
(Хоч спогадів завжди мало).

На фоні життя нерівностей
Ці прерії – майже час,
Що сипле з артерій світло,
Виносить на ношах вітер
І в бажанні себе подіти
Створює кращих нас.

Роман Миронов еще тексты