Я закохуюсь.
Шерхіт її дверей
Нагадує дотик, пустку.
Впасти зопалу
В надра її очей,
У плетиво голосу, згустком.
Ти загублена.
Снігом, світами, дощем.
Понад сумом. Самотністю - холод.
Майже рухати
Губи, зап'ястя лише,
Випивати, солодку і голу.
Я волів би, щоб
Фатумом стали слова.
Твоїми терпкими руками.
І сказати усе, що тобі
не сказав. Усе, що
померло між нами.
Роман Миронов еще тексты
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1