ч.1
Переплетеною на шиї осінню
воскресає ніч
Твої очі ледве встигають наповнюватися листям
роз'ятрюючи кожен передостанній подих
вразливою самотністю
в той час як
дощові попередження відчайдушно
пролітають повз
(а хто ж їм заборонить?)
...
Лише б ніч не розлучила ці дві зорі
які ненароком були названі
нашими
ч.2
Колір твоїх очей пронизує,
не дає заснути
Вечір занадто короткий, аби турбуватись
що буря не стихне
знаєш, я вірю тобі
лиш
огорнись простирадлом
і ця ніч
стане нашою
Роман Миронов еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1