Твоя весна зжовтіла від скорботи,
Очниці ночі скострубіли даллю.
Ти гинула... під поглядом турботливим,
Під хриплу тишу, що тебе вкривала.
Була ти вітром, схлипом і печаллю,
Шатром журби. Глибин судомний спомин
Стрясав біду змарудженим кинджалом;
Твій пильний взір, похилений і кволий
Втинав віки, і присмак передстрати
Зростав стеблом в розхристаних долонях.
В душі скребло, мені було - мовчати...
На лоні смерті, на твоєму лоні.
Роман Миронов еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1