непевно, тут треба нам ставити крапку і коми, які довелось нам відчути, ті мокрі сліди, аж до кінчиків пальців крізь наші сорочки, сильніше отрути
ти скажеш: "це осінь, пройде, як простуда, як пагубний сон, що краде фарби ночі" чи я в це повірю, до краплі допивши ці долі неврози? пробач, я не хочу
закривши думки від ударів погоди за склянкою зовсім не чаю сидіти і беззмістовно твій клацати профіль і силою змусити серце радіти
ти вибач мене...я не з того гатунку, що мовчки сортують всі спогади в папку, мабуть наша осінь для нас вже настала непевно, тут треба нам ставити крапку