Трохи щастя у стилі \"остання осінь\", жалюгідні вітри, окупанти жовтого листя, і все те, що, здається, не мало значення досі, затуманює розум, куйовдить стріху волосся.
Аж тепер розумієш, життя - то лиш там, де вдома, кілометри - не відстань, а час - доволі смішний, електричка, думки, і дорога, що ще не відома, мегабайти натхнення і справжня блаженна втома.
Відлітати щоразу, топтати нові кордони, тріпотіти відлунням до болю знайомих нот. світ ділити хіба на тенори і баритони, а рядками вбивати й без того бідний блокнот.