все що у нас є це нічні міста і постіль на двох все що у нас є це тремтливе тепло і те що вміщається в слово любов все що у нас є це квиток в один кінець трохи тепла і втомлена ніч яка затихає під синхронне залягання тілесних мовчань
серце моє ти знаєш скільки порожнеч і осінніх доріг я промчав повз твоє голосне стукотіння що сповіщало про свіжий надрив на рубцях
тіло моє ти знаєш як то млосно шукати твого відголосся у всіх чужих інтонаціях у всіх надмірних осінніх застудах аби лиш відчувати завжди твою простоту твою цнотливу завбачливість?
любове моя ти знаєш майже усе не відкриваєш завіс не зупиняєш антракт ідеш в супереч нам обом тобто на перекіс
і поки цей світ нас штовхає у біг до розбитих вітрин і пустих кровотеч підійшовши до тіні твоєї сказав я шукав тебе вічність ти маєш іти? у відповідь порожнє авжеш