виношую в лоні ідею і де я тепер після наших вчорашніх істерек? все стерто й каліцтво пророків не зовсім тілесне душевне скоріш поріж розчленуй на кавалки всі дні що пройшли все те що ми втратили все те що стало старим і затертим! краще давай забуватись?! давай не дусити загноєні рани з-під наших сердець
холодними тінями до сих пір продовжуєш писати нікому не потрібні рядки ти видряпуєш рівно по контурах на cтінах вірші і прокльони безжальні блюзнірство скуйовджених бачень! онімілий кашель... ось що так вабить в усій цій давно завареній каші пробач я залишаюсь
знову і знову танцювати словесний стрептиз перед вами всіма? вже набридло ловити ріжучі погляди звідусіль як рани у сіль відбиватись від куль! від курв! вері кул! культурне життя ха-ха просто загрався в поета альфа-бета відсічення антракт! може завершимо зараз виставу?! і ким ми стали міняючи місцями усе?
знову і знову різати пальці допоки не буде болю тілесного щоб відчувати хоч щось і кесаревий тут ні при чому не допоможе! виношою в лоні ідею і де я тепер? скажіть хоча б хтось? вишнями переспілими опаду від переспілості так приємно робитись нещасним що часто засинаю на балконі під ранок з недопитим на дні алкоголем і комом у горлі так дусить відсутність тебе що аж хочеться вмерти не дихати й лежати собі руки склавши молитись пошепки щоб ніхто не зміг підслухати хоча б це