звідкіля у тобі з'явилось стільки гіркого й пекучого болю? коли він проріс і як опинився у твоєму сонному і ще теплому до сих пір волоссі?
ти постійно повторюєш відривати втомлене листя із моїх рук осінню застигаєш і йдеш по воді зненацька мовчки поглинаєш молитву свою тримаючи під серцем надію смиренну
живеш по курсивах вмираєш красиво і як би ти щиро не просила я все рівно не покину наші затінення наші зіткнення губами і усі ці щирі вірування у нашого власного бога
заломлюєш поглядом світло і дихати майже не сила і слово ковтає цей біль ти йшла і за собою лишила цю порожнечу що плавно вгиналась у тінь
ти йтимеш босоніж по затонулих від дощу вулицях щось так буде муляти і не відпускатиме цей вітер у волоссі цей вечір уже між пальці плутається все про що ми вірували неодмінно воскресне все про що ми мріяли неодмінно збудеться
я тут я поряд дихай мною дихай мною цілуй свіжі дощі з-під неба сліди на зів'ялій траві і не дихай і не дихай тілом до тіла ця ніч загорілась і раптово зотліла