я повішусь дощем на твоїх обважнілих повіках і вітром між пальцями пробіжусь босоніж ти знаєш не розказуй мені про завтра бо майбутнє вже подорослішало на мить . чим більше ти будеш вивчати мене тим більше будеш розчаровуватись і все буде як із усіма попередніми ляльками лягай навпроти будемо мовчати у піжмурки ця ніч прийде й заколише нас і коли ще буде така історія? . ролі маски а давай так? без пафосу із галасом будемо бити стереотипи любові і з трепетом видалимо той кадр із плівки де ти підеш від мене . тобі холодно у плечі? а мені по серцю гілками без листя і летіти у вись хіба після таких свіжих порцій відчаю і стисло - недоречних приречених речень я хочу любити наших ще ненароджених дітей правда дурень?