вітаю тебе ми пережили цей нестерпний мороз що таївся у наших кишенях із просирілим насінням і смолистими цигарками
зрозумій одну просту річ у нас поцілунки ніжні немов зимою вилиці і вулиці засніжені це мабуть найкраще що було колись у нас але уже весна тому зараз не будемо про це
тепло проростає на шкірі намистом я вкотре закохуюсь у твоє волосся навмисно і ти мені сьогодні знову наснилася як завжди було це під ранок вдосвіта дивилась так пристрасно і палко немов туман огортав оголене поле пізньою осінню
ми будемо кохатись словами на відстані про те що потрібно просто мовчати очима навчи мене так і буде цвісти щось у твоєму волоссі де бджоли збиратимуть мед а діти суниці ти вагітна моїми віршами ця тиша вмирає цнотливою
пам'ятаю ці пізні пообідні ранки коли ти стояла проти сонячного проміння що лягала під шкіру шрамами а я собі думав боже яке ж вродливе це скупчення простору мов вишні що налилися вогнями і стиглістю доброго ранку розуме тобі це вкотре наснилося